Кажуть, у неділю – День сміху. Тобто має бути смішно або принаймні весело. Однак варто спочатку визначити, як саме воно має бути, бо останнім часом з усієї палітри сміху в нас переважає в кращому випадку іронія, в гіршому – казармений гумор. Але...
Кажуть, у неділю – День сміху. Але якось воно не до того. Хтось шукає правди, хтось будує майбутнє так, що аж друзки летять, хтось “валить минуле”, хтось сидить у криміналі, хтось утікає світ за очі. Але...
Кажуть, у неділю – День сміху. Може, увімкнути телевізор, їм за те гроші платять, щоби смішили. Фахові гумористи викликають різнобарвну палітру почуттів та емоцій: когось хочеться задушити власними руками, від когось – гірко плакати, від декого – втікати світ за очі. Тож із телевізором не склалося. Але...
Кажуть, у неділю – День сміху. Треба все ж таки придумати щось веселе. Але що? Від політики вже нудить. Газети кричать про перспективу громадянської війни. Пропоновані гасла мають лише форму заперечення. Насильство і темна, первісна дикість вилазять з усіх шпар і потоком заливають світ. Погода погана. Начальник злоститься. Діти не слухаються. Комп’ютер зависає. Посуд ніхто не помив. Але...
Кажуть, у неділю – День сміху. І в цей день прийнято придумувати різні штуки, щоби хтось повірив у відверту брехню. Але якось дивно, що для цього відводиться цілий окремий день. Якось – певно, через те, що предки наші сильно грішили, – нам щодня доводиться вірити у відверту брехню, нас щодня водять за ніс, дурять, як можуть, мало не щохвилини. Добре французам, які знають, що їх бордо розливають саме у Бордо, а шампанське – тільки в Шампані.
Добре американцям, які вірять у свої закони. Добре німцям, які знають, що автобус прийде саме тієї миті, коли написано. А нам ще навіщось потрібний спеціальний день для розіграшів? Але...
Кажуть, у неділю – День сміху. От і настав час згадати, що наше життя – суцільний театр абсурду, тож не потрібно нічого шукати. Треба просто відкрити очі й вуха і перейтися вулицями. Кілька цитат з останніх днів. Бабця на базарі: “Купуйте бульбу з європейським смаком”. Незнайомий голос у телефоні: “– Ви до мене дзвонили? – А ви хто? – А що це я маю перед вами звітуватися?”.
Спортивний коментатор у телевізорі: “Гусін не відразу помітив, як йому на голову впав м’яч”. Розмова з представником одного з львівських мас-медіа: “Я не можу голосніше розмовляти, я ж на роботі”...
Тож гайда на вулиці рідного міста і смійтеся на здоров’я, бо кажуть, що у неділю – День сміху!..
Ось така стаття!!!!!
Всіх зі святом!!! 
